Було дуже зручно, що дочка з сім'єю жили зі мною - у нас приватний будинок, тому всім вистачало місця. Я так звикла бути вічно зайнятій бабусею, що коли залишилася одна, просто не могла придумати, чим би зайнятися. Забиралася в будинку по кілька разів на день, переглядала серіали, на які раніше не вистачало часу.
Скоро перестала стежити за собою , навіть не заглядала в дзеркало. Хотілося абсолютного спокою, але тут, як на зло, сусід продав свій будинок, і нові мешканці затіяли ремонт. Крики робітників і шум інструментів просто з розуму зводив, але найбільше мене дратувала нова сусідка. На вигляд їй було близько сорока років, висока і підтягнута блондинка, вона справляла враження дуже впевненою в собі жінки.
- Давайте знайомитися, адже ми тепер сусіди, - вона підбігла до мене з усмішкою. - Мене звуть Ліза, а вас як?
- Софія, - буркнула я і поспішила до хати. Сусідка стала ще більше дратувати, коли я дізналася, що вона моя ровесниця, але ж виглядала значно молодшою! Плюс я не могла не помітити, які теплі стосунки у неї з чоловіком. Ліза одягалася, як підліток: прозорі блузки, короткі спідниці. Чоловікові Богдану, очевидно, це подобалося, а мене таке просто виводило з себе.
Якось увечері сусіди розвели багаття й сиділи допізна, обіймаючись і цілуючись. Я визирнула з вікна і не змогла відірватися від цієї романтичної картини. Відвернулася, краєм ока ковзнула по дзеркала і побачила своє відображення: "Боже, хто це? Що зі мною відбулося? У кого я перетворилася?" На наступний день пішла в перукарню - пора б ло привести себе в порядок! Там зустріла своїх колишніх однокласниць. Вони зі сміхом почали згадувати мої шкільні витівки: - Пам'ятаєш, як ти залізла через вікно до вчительської? Хотіла виправити оцінки в журналі, але завуч тебе впіймала. А ти втекла, тільки п'яти заблискали! Я розсміялася, але не тому, що стало смішно. Просто згадала, що колись була зовсім іншою: веселої і відчайдушної. Але в якийсь момент сильно змінилася.
Як таке може бути ?..
Коли Ліза з чоловіком потроїли новосілля, я вирішила прийти трохи раніше і допомогти з приготуванням. На кухні я застала тільки Богдана, який розповів мені, що у дружини рік тому виявили рак. Її успішно прооперували, але тепер вона повинна берегти себе і багато відпочивати. Почуте шокувало мене в шок, адже радісна і усміхнена Ліза і хвороба здавалися чимось несумісним! Я не встигла обдумати цю думку, тому що почали збиратися гості. Майже відразу в очі кинулася міцна фігура чоловіка високого зросту років п'ятдесяти, але я соромилася першою заговориш з ним. Після вечері Ліза включила повільну музику, приглушила світло і сказала із загадковою усмішкою: "Танцюють всі!" Мені стало не по собі, адже за великим рахунком я тут нікого не знала. Але, на мій подив, від вікна відійшов той самий високий незнайомець і попрямував прямо до мене.
- Не заперечуєте, якщо я запрошу вас на танець? - Сказав він глибоким і трохи хрипкуватим голосом, уважно дивлячись в мої трохи перелякані очі.
- Чому ж ні? Із задоволенням, - відповіла я, підводячись з м'якого дивана. Ігор, так звали чоловіка, міцно притиснув мене до себе, і ми закружляли під сумну пісню про розчарування в коханні.
Під час танцю ми з Ігорем розговорилися, у нас виявилося дуже багато спільного . І як тільки закінчилася пісня, ми пішли на кухню, щоб поговорити в тиші. Там нас і знайшла Ліза, яка вийшла за соком.
- О! Так от ви де! А я вже почала турбуватися, куди ви запропастилися, - обличчя Лізи освітилося щирою посмішкою.
- Та ми тут просто ... заговорилися, - почала я виправдовуватися і трохи почервоніла.
- Та бога ради! Я дуже рада, що вам комфортно в компанії один одного ... - Змовницьки підморгнула мені Ліза і вийшла. Будинки, провалюючись в солодкий сон, мені прийшла в голову думка, що я вже дуже давно не проводила так цікаво час. Перед очима стояло усміхнене обличчя Ігоря ... Він подзвонив мені через пару днів і запропонував зустрітися. Я здивувалася його дзвінком: навіть не припускала, що він може зацікавитися мною. Так, Ігор попросив мій номер телефону, але це не означало, що він обов'язково подзвонить. І все ж він подзвонив, і ми домовилися зустрітися. Як і в перший раз, у мене виникло відчуття, що я знаю цю людину дуже давно - ми не могли наговоритися! Він розповів, що давно розлучений і в нього два дорослих сина. Ми стали зустрічатися майже кожен день, а потім залишатися ночувати один у одного. Як нам було добре разом! Через кілька місяців після знайомства я раптово зрозуміла, що Ігор став по-справжньому мені дорогий. Але я побоялася йому в цьому зізнатися, адже не була впевнена в його почуттях. Якось, гуляючи по саду, він раптово залучив мене до себе, подивився в очі і несподівано поцілував.
Відчуття тепла, виходить від нього, здавалося, заповнює мене цілком і розливається гарячими хвилями по тілу.
- Ігор ... - Мій голос раптово охрип, а ноги підкосилися.
- Прости, я не міг стриматися. Ти така гарна ... - В його голосі було стільки ніжності. Раніше він був дуже стриманий і не дозволяв собі навіть натяку на близькість, хоча мені вже давно хотілося відчути його губи на смак ...
- Я давно хотів тобі сказати, що ... Я люблю тебе! - Ігор випалив останні слова, наче нарешті зважився - будь, що буде.
- Ігор ... Я ж теж люблю тебе!
- Значить, ти станеш моєю дружиною? - Його очі сяяли.
- Ну звичайно! Скоро перша річниця нашого весілля. Ми дуже щасливі, що знайшли одне одного. Кожен день ми дякуємо Лізу за те, що познайомила нас. А наша сусідка лише загадково посміхається і просить називати її свахою!